Фойлбординг, також відомий як гідрофойлінг, – це відносно новий водний вид спорту, який останніми роками набрав популярності. Концепція використання гідрофойлу для катання над поверхнею води існує вже понад століття, але лише наприкінці 2000-х років технологія та дизайн фольбордів почали розвиватися настільки, що вони стали доступними для широкої публіки.
Витоки фольбордингу можна простежити на початку 1900-х років, коли французький інженер Александр Грем Белл почав експериментувати з гідрокрилами як засобом руху човнів. Конструкції Белла були натхненні тим, як птахи та кажани використовують свої крила для польоту, і він вважав, що подібний принцип можна застосувати до човнів. 
У 1960-х та 1970-х роках гідрофойли почали використовувати у змагальних вітрильних перегонах як спосіб збільшення швидкості та маневреності. Ці ранні гідрофойли були великими та громіздкими, а для їх експлуатації потрібні були значні навички та досвід.
Наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років невелика група ентузіастів водних видів спорту почала експериментувати з невеликими персональними гідрофойлами, які можна було б прикріпити до дощок для віндсерфінгу або кайтбордів. Ці ранні конструкції були грубими та часто нестабільними, але вони пробудили уяву нового покоління ентузіастів водних видів спорту, які побачили потенціал гідрофойлів як нового способу катання на хвилях.
Наприкінці 2000-х років група інженерів та дизайнерів почала розробляти новий тип фольгованої дошки, спеціально розробленої для рекреаційного використання. Ці дошки були меншими, стабільнішими та набагато легшими в управлінні, ніж ранні моделі. Вони також використовували нові матеріали та технології виробництва, що робило їх доступнішими для широкого загалу.
Одним з ключових нововведень у цих ранніх фольгованих дошках було використання вуглецевого волокна для гідрофойлу. Вуглецеве волокно — це легкий і міцний матеріал, який може витримувати навантаження, пов'язане з їздою над поверхнею води. Це дозволило створювати менші та маневреніші гідрофойли, на яких могли їздити люди будь-якого рівня підготовки.
Ще одним важливим нововведенням стала розробка системи керування, яка дозволяла гонщикам легко контролювати кут нахилу гідрофойла та швидкість руху. Це дозволяло гонщикам легко перемикатися між їздою над поверхнею води та зануренням гідрофойла для їзди по хвилях.
В останні роки популярність фойлбордингу продовжує зростати, і щороку все більше людей займаються цим видом спорту. Це призвело до збільшення кількості виробників фойлбордів та розробки нових дизайнів і технологій. Сьогодні фойлборди доступні в широкому діапазоні розмірів і стилів, що робить їх доступними для райдерів будь-якого рівня майстерності та здібностей.
Все, що потрібно для уроку фольги, є тут - ТАК! ТУТ
Загалом, історія фойлбордингу – це історія еволюції та інновацій. Від ранніх експериментів Александра Грема Белла до сучасних конструкцій, гідрофойли продовжували розвиватися та вдосконалюватися, що зробило їх популярним та доступним водним видом спорту для людей у всьому світі. З огляду на те, що нові технології та конструкції продовжують розроблятися, майбутнє фойлбордингу виглядає світлим.