Неопрен, також відомий як поліхлоропрен, — це синтетичний каучук, вперше розроблений хіміком компанії DuPont Воллесом Карозерсом у 1930 році. Назва «неопрен» була зареєстрована DuPont як торгова марка в 1931 році, і матеріал швидко став популярним завдяки своєму унікальному поєднанню властивостей, таких як хороша стійкість до нафти, хімікатів та атмосферних впливів.
Неопрен спочатку використовувався як замінник натурального каучуку, якого бракувало під час Другої світової війни. Його застосовували в різних сферах, таких як паливні шланги, прокладки та електроізоляція. Стійкість матеріалу до нафти та хімікатів зробила його популярним вибором для використання в промислових умовах.
У 1950-х роках неопрен почали використовувати у виробництві гідрокостюмів. Здатність матеріалу до ізоляції та його водонепроникність зробили його ідеальним вибором для використання в гідрокостюмах. Перші неопренові гідрокостюми були товстими та жорсткими, але з удосконаленням технологій матеріал ставав тоншим і гнучкішим, що робило його комфортнішим для користувача.
У 1960-х роках неопрен також використовувався у виробництві ортопедичних бандажів та підтримуючих елементів. Здатність матеріалу забезпечувати підтримку та компресію зробила його ідеальним вибором для використання в ортопедичних виробах.